Напевно, то тихої нічки провина -
Зорюю.
Яскраву картину в уяві для сина
Малюю.

Ніщо і ніколи ці мрії не зможе
Збагнити.
Яке ж бо це щастя дитину, о Боже,
Любити.

Яке ж бо це щастя, не маючи крил, і
Літати.
Безглуздю людському віддавши всі сили,
Співати.

Я знаю, цю пісню хто хоче -
Почує.
Не я ж бо один серед ночі
Зорюю.

Розпрямлює сонце промінням чола мого
Бганки.
Я дякую ночі за мрії і ...
Доброго Ранку!