Закурилося, зашуміло -
Це вона так у двері стука.
На землі вишиватиме сміло
Візерунок свій злива-злюка.

Тільки я її не лякаюсь,
Ну ж бо, де блискавиці удар?
Я нитка́ми її вмиваюсь,
Її свіжість беру у дар.

Відперіщило, відшуміло,
Вже за обрієм ллються дощі.
Врятувалось від спеки тіло,
Та не вимився смуток з душі.