Досвітня пора. І я вкотре спросоння,
В бажанні яскравості серед півтонів,
Спираюся ліктями на підвіконня -
Якби ж то схід сонця! - шухляди балконів
Стирчать з невирАзних будинків-бюро...
Сучасний квартал, мов невдаха П'єро
Оплакує долю свою безталанну
Вогкими сльозами віконного скла.
В душі, як й надворі - ранкова імла
Чекає осоння в годину туманну.