Очиці - вицвілий лопух,
В руках затиснуті монети.
Колись - прославлений пастух,
Тепер Йому співа сонети.

А он старенька в закутку́,
Що сльози ллє перед Ісусом,
Колись він мав любов п'янку,
Укрившись трав'яним обрусом.

Запилений років вінок,
Минуле не зоря колише,
І лиш обглоданий ціпок
Дзвенить в руках, як і раніше.

Тепер вона чужа йому,
Забула заливну сопілку.
І міну роблячи німу,
В долоню подає копійку.

Не гляне він у очі їй,
Бо болісно від цього стане,
І помолившись Пресвятій,
Рабу за іменем пом'я́не.