Плаче дівчинка маленька із бідою віч-на-віч,
А в хоромах сміх веселий ллється сріблом навсібіч.
Плаче дівчинка, а вітер шелестить поміж беріз,
Рученята захололі витирають краплі сліз.

Зі сльозами вона просить хліба черствого шматок,
Від образи й хвилювання завмирає голосок.
Голосу цього не чути - глушить його шум утіх,
І стоїть маленька, плаче під веселий жвавий сміх.