Заглушила засуха засіви,
Сохне жито, не зійшов овес.
На молебень з хоругвАми діви
Потяглися між безводних плес.

Прихожани зібрались край пущі,
В очах смуток, думками - в раю.
Забубнявив псаломщик худющий:
"Спаси, Господи, паству Твою".

Відкривалися двері небесні,
Крикнув дяк із усіх своїх сил:
"Помолімося, браття пречесні,
Щоби Бог землю нашу зросив".

Заливались веселії птАхи,
Крапав бризками піп з пригорщЕй.
Скрекотухи-сороки, як свахи,
Дощових зазивали гостей.

Хитко пінились зорі над лісом,
Мов полотна, хмарини пливли.
За травою в імлистій завісі
Сумували ріки береги.

Знявши шапки, зітхали, молились
У розмові селяни сумні.
"Як же гарно усе колосилось,
Та згубили засушливі дні".

На коні-чорній хмарі у санках
Тріпотіло полУм'я-шлея.
І кричали хлоп'ята співанку:
"Тебе, дощик, чекає земля".