Роман Селіверстов: персональна сторінка
Головна » Статті » Поетичні переклади

Вус (С. Єсєнін)

Не сніги білі понад Доном
Замітали степ синім дзвоном.
На узгір'ячку, попід тином,
Прощавалася мати з сином.

"Синку, прощавай, моє чадо,
Видно, час настав, хоч не рада.
Занепав наш край понад Доном,
Під Москвою ми, у полоні."

Не журба дзвенить над водою -
Б'є копитом кінь під вербою.
Бралося уже на світанок,
Відповів їй син наостанок:

"Ти не стій, не плач у дорогу,
Свічку запали, молись Богу.
Бо зберу я Дон, здійму вихор,
Полоню царя, скину лихо."

В пагорб не ріки б'ється пі́на -
Витягнув він ніж з-під коліна.
Відріза́в з губи вус чорнявий,
Промовляв слова, кучерявий:

"Матінко моя, голубице,
Збережи ти вус на божниці;
Окропи його красним дзвоном,
Поклади його під ікону!"

Гикав-ухав він у тумані,
Закурився пил за курганом.
В відповідь вона, мов не рада:
"Чи то ж ти, мій син, моє чадо!"

Де Калуга-град, під горою,
Повінчався Вус із пургою.
По гульбі під ялини гіллям
Він лежить в снігу із похміллям.

А до нього знатні бояри,
Золоті у руках чари.
"Не гидуй ти, Вус, забудь злобу,
Піднімися, пригуби, спробуй!

Націдили вин червоносоких
Із грудей із твоїх із високих.
П'яна з них твоя вже дружина,
Дівка білокоса - хуртовина!"

Мовчить Вус, дивиться в небо,
Від землі йому нічого не треба.
Він про іншу землю гадає,
Не про ті небеса зітхає...

Зачекалась сина немічна вдовиця,
День і ніч сидить-горює край божниці.
Непомітно уже друге літо минає,
Знову сніг на полі, а його немає.

Підійшла, поглянула в мутне́ віконце...
"Скільки ж вас, доріжок, в полі є під сонцем!"
Свище сокіл-вітер, марить тихим Доном.
"Добре б помолитись золотим іконам..."

Сіла, притулилась, дивиться покірно...
"На кого ж ти, хлопче, схожий так безмірно?.. -
Заблищали сльози над зів'ялим вусом. -
Та це ж ти, мій сину, дивишся Ісусом!"

Радості сяйвом куток залила́.
Пісню заве́ла і гребінь взяла́.
Образ старечий ласкавість зберіг.
Встане, присяде, за піч, на поріг.

Вечір морозяний, в серці сумбур...
Кличе курчат й наїжачених кур:
"Ципочки-ципи, когут-пломінець!.."
Міцно тримає в руці гребінець.

Стала, уп'я́лась чолом в темноту.
Чеше волосся дитині Христу.



Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498384
Категорія: Поетичні переклади | Додав: mokasin (21.06.2016)
Переглядів: 171 | Теги: есенин | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar