Втомився в ріднім я краю,
Тужу за гречкою у полі.
Покину хижу я свою
Назустріч волоцюги долі.

Крізь білі кудрі дня піду
Шукати вбогу халупину.
І за халяву сталь тверду
Нагострить друг у цю годину.

Весна і сонце вогняне
Сповинуть жовтую дорогу.
З порогу прожене мене
Вона, біль й радість серця мого.

Я повернусь у дім батьків,
Чужою радістю утішусь,
І під вікном між будяків
Зеленим вечором повішусь.

І ніжно вітер промайне
Між верб, що голови схиляють.
І необмитого мене
Під псячий гавкіт поховають.

А місяць все пливе, пливе,
В озера весла упускає...
Русь буде жити, як живе,
Край тину спів, що серце крає.