Весна нерадісна і сіра,
Не сонце жовтави́ть пісок.
Твоя від вітру шерхла шкіра
Гречаний променить пушок.
Край голубого водопою
На шишкоперій лободі
Клялися ми навіки двоє
Прожити в радості й біді.
Кадила темінь, схудлий вечір
Звивався між вогняних віт.
Я обійняв тебе за плечі
Й провів до батьківських воріт.
І довго у хиткій задумі
Я взору відірвать не міг,
Як ти з усмі́шкою у сумі
Махав мені через поріг.