Ватру я запалив,
Спалахнуло раптово.
Язички навсібіч
Розлились колисково.

Відступила імла
Поза межі буття.
У знеможених грудях
Заіскрилось життя.

Серед тріску жарин
Безнадійна печаль
Обернулася піснею,
І полинула в даль.

Від веселого полиску
Очі я закриваю.
І згадавши свій сум,
Тихо пісню співаю...

Знов навколо імла,
Стихло все, догоріло.
Лиш безбарвна зола
Від вогню уціліла.

Знову смуток і тУга
Переповнюють груди.
І журлива недуга
Підступа звідусюди.

Знаю - буде гроза,
Серце ж бо защеміло.
І скотилась сльоза
На багаття зотліле.