В світлі місяця проснулась
Й ловить привиди долина.
За лампадкою всміхнулась
На божниці Магдалина.

Хтось зухвалий, непокірний,
Заздрить праведності ліній.
Чорний вечір випнув більма,
Місяць - мов в колисці білій.

Трійка-заметіль ревуче
Холодом терпким порошить.
В'ється лепех́а плакуча,
Лізе вітру на коркоші.

Гострить смерть в заќутку бритву,
Он вже плаче Магдалина.
Пом'яни мою молитву,
Ти, хто ходиш по долинах.