У Бога ти не мого вірила,
Росіє, мати ти моя!
Ти як чаклунка далі міряла,
І був як пасинок твій я.

Забув боєць відвагу смілую,
Пророк охляв і йде всліпу.
О, дай холодну руку білую,
Щоб стати на одну тропу.

Підемо ми, царівно сплячая,
Безжурна віра де одна.
Де сяє радістю гарячою
Неопалима купина.

Розправ широко грудь могутнюю,
Не бійся ти пророчих снів.
Стань матір'ю мені напутньою
Під час мого падіння днів.