Твою я постіль устелив
Напівзів'ялими квітками.
Надії марно я ростив -
Вмирають разом з пелюстками.

Я матіолам прошепочу
Про загасаюче кохання.
До твого ложа я не хочу,
Не клич - даремні сподівання.

Наше життя з печалі трунком,
Краса у миті - істина проста.
Вже не запалиш поцілунком
Мої безпристрастні вуста.

Нехай у маревах я чую:
"Ти не кохав, тобі не жаль."
Зате сердешную людськую
Я краще зрозумів печаль.