Під вікном бабусі-лепетухи,
Тишу кришить їх тягучий хрип.
З чурбака, мов скатний бісер, мухи
До ліска-кофтини урозсип.

На діброви чорні заглядають,
Зорі де у далі голубій.
За́паски строкаті підтикають,
Кліпають повіками без вій.

"Буде дощ, - вирішують старенькі, -
Небо в куряві, мов сутінкова мла.
Увесь посуд недаремно ниньки
Слиз липкий холодний покрива.

У горшечках недарма прокисло
У пивницях молоко парне.
Тиша над молодками зависла,
Дихать важко - старість не мине."

Вже завели мову про пророка,
Що на конях небом у плащі.
А навколо димна поволока,
Віє сирістю дзвінких дощів.