Співають витесані дроги,
Удалину біжать світи.
Каплиці знову край дороги
І поминальнії хрести.

Знов теплий сум в мені гніздиться
Од вітру, що в полях гуде,
І на вапновані дзвіниці
Рука невільно хрест кладе.

О Русь, малинове ти поле
І синь, що впала у ріку,
Люблю до радості і болю
Твоїх озер тугу п'янку.

Скорботи зимної не змірять,
В тумані снить душа твоя.
Та не любить тебе й не вірить -
Навчитися не зможу я.

Кайдани будуть ці зі мною,
Зі сну мене не пробудить,
Молитословно ковилою
Допоки рідний степ дзвенить.