Сльози... Знов ви гірко пролиті,
Знову сумно й тужливо мені.
Знову морок... І мрії розбиті
Розчинились ген там вдалині.

Що надалі? Чи знову ці муки?
Певно, досить... Пора відпочити
І забути сумні оці звуки,
Бо втомився я так уже жити.

Спів луна з-за кущів верболозу -
Щось до болю знайоме мені.
Та це ж сльози, озвучені сльози,
Рідні сльози на чужині.

Але ж вдома я, в рідній сторонці.
Чом в сльозах, а на грудях - пути?
Лиш в могилі холодній, без сонця
Безтурботно судилось заснути?