Їду. Тихо. Чути дзвони
На пороші від копит.
Сірі розбрелись ворони.
Снігу білий оксамит.

Заворожений зимою,
Ліс дріма під казку сну.
Сніг білястою габою
Підперезує сосну.

Нахилилась, мов старенька,
Обіперлась на ціпок.
На верхівці здалеченька
Чути дятла між гілок.

Скаче кінь без остороги,
Сніг йому не допіка.
Нескінченної дороги
Стрічка вдалину тіка.