Зависає над Польщею хмара кривава,
Палять краплі вогняно-червоні міста.
Але світить з минулого зірка Христа.
Плаче Вісла, на хвилях рожева заграва.

До ваг війни у часовому колі,
Де сенс один, підходять всі роки.
І переможцю в знак звитяжної руки
Сам ворог квіти поклада на шальки долі.

О Польще, світлий сон Костюшка не зламати.
Невільнице в уламках ореолу.
Я бачу: твій Міцкевич заряджа гармати.

Ти плетиво полону мужньо розпорола.
Хоч рідний край продовжує палати,
Та чути дзвін побід з Всевишнього престолу.