Ой ти Русь, моя ти мати,
Меж нема - куди не кинь...
У іконах стоять хати,
Очі смокче далі синь.

Мов захожий богомолець,
Я дивлюсь твої поля.
Невисоких край околиць
Затополена земля.

Пахне яблуком і медом
Спас смиренний у церквах.
І веселощі під небом
За селом, в густих лугах.

Де зелених пасм мережки,
Бігтиму з усіх я ніг.
А назустріч, мов сережки,
Задзвенить дівочий сміх.

Якщо крикне рать святая:
"Кинь ти Русь, живи в раю!"
Я скажу: "Не треба раю,
Хочу в рідному краю".