Очерет понад заплавою шумить,
Плаче дівчина, бо серденько щемить.

Ворожила на Зелені на святки,
З повитиць плела віночок край ріки.

Не будЕ весільних навесні музик,
Налякав її знаменням лісовик.

На берізці пообгрижена кора,
Забиратися із двору їй пора.

Б'ються коні. І вінок у хвилях зник,
Ой не любить чорні коси лісовик.

Запах ладану в ялиновім гайку,
Вітер виє панахиду їй дзвінку.

Бережком дівчИна бродить навмання,
Тче їй хвиля поховальне убрання.