Не вітер хащі осипає,
І золотить не листопАд.
З блакиті мовчазно лунає
Блаженний спів зірок-лампад.

В хустині, бачу, волошковій,
В хмарин ажурних пелюстках,
Йде Мати, сповнена любові,
З Пречистим Сином на руках.

Христа воскресшого розп'яти
Несе вона для світу знов.
"Тобі, мій сину, не звикати
В миру стрічати нелюбов".

Над кожним жебраком убогим
Я мислитиму у журбі.
Чи не Помазаний він Богом
На клюку й торбу на горбі.

І долі вічним пілігримом
Пройду повз місце і повз час:
В смереках - крила херувима,
І під пеньком голодний Спас.