Що ж то буде зі мною далі,
Не побачити за туманом.
Що там... Щастя, чи подих печалі,
Чи бальзам на душевні рани.

Чи й надалі тумани будуть
Без ножа по живому тяти.
Наливаючи смутком груди,
Все безвихіддю огортати.

Та я бачу - у сірій імлі
Починає палати зоря;
Смерть пророчить печальній землі...
Дочекаюсь спочинку і я.