Наче та залетіла пташка,
Панахидна звістка літа.
Батьківщина, чорна монашка,
За синами псалми чита.

Червоні нитки часослова
Кров'ю скропили слова.
Я знаю - ти померти готова,
Але смерть твоя буде жива.

Я за тебе пр́оскурку в храмі
За обіднею тихо згризу.
Помолюся за подих останній
І зітру зі щоки сльозу.

А ти зі світлого раю,
В ризах, мов щось неземне,
Похрестися, немов вмираєш,
Не любила за те що мене.