Ой, удома не сидиться,
Погуляв би на війні.
Полечу, мов вільна птиця,
На буланому коні.

Не ридайте, мамо й тітко,
Сльози сушать удальця.
Дала мені діва-квітка
Два перстені до вінця.

Ех, здобуду я в походах
Безрукавку хутряну.
Хай до милого виходить
В ніч холодну, зоряну.

Ти палай, моя заграво,
Не ляка ворожий стан.
Зацілує мене жваво,
Як куплю їй сарафан.

Баби, скиглити навіщо,
Я не можу осягнуть.
Адже дужі ці ручища,
Що плішню в дугу зігнуть.

До кінця веселим буду,
Молодецька голова.
Проводжай же мене, любо,
Та тримай свої слова.