На краю слобідки хатина сіренька,
Перез образАми молиться старенька.

Молиться старенька, поминає сина,
У краю далекім воює дитина.

Молиться старенька, сльози ледь гамує,
У очах журливих марева квітують.

Бачить вона поле, поле бою-січі,
Полеглому сину заглядає в вічі.

На широких грУдях запеклася рана,
А руки стискають стяг вражого стану.

І від щастя з горем уся захолола,
Упала на руки голівонька квола.

І покрила брови сива павутинка,
А з очей упали сльози-намистинки.