Краю милий! Серце зріє
Сонця стОги в лонних водах.
Заховатися я мрію
У твоїх зелених сходах.

Білим молоком ромашки.
І видзвонюють в вервиці
В ризі з резеди і кашки
Верби, лагідні черниці.

Пелена понад болотом,
Чад у коромислі неба.
Я, обірвані в польоті
Затаїв думки від тебе.

Всі сприйму дарунки Бога,
І віддам все найсвятіше.
Бо прийшов у світ для того,
Щоб залишити скоріше.