Краю мій, моя скорбота,
Мила серцю сторона.
Ліс суцільний і болото,
Згин ріки, дзвінка луна...

Десь церківка зачахає,
Заховавши в хмарах хрест.
І зозуля докучає,
Як і я, одна, мов перст.

По тобі, моїй сторонці,
Не один десяток літ
З сумки і ціпка на сонці
Богомольний ллється піт.

Пил й засмага в лиця в'їлись,
Виссала повіки даль.
В тіло зморене встромилась
Спаса смирного печаль.