Хіба ж я винен, що поет
Важких страждань й гіркої долі.
Адже не з власної я волі -
Такий Всевишнього сюжет.

Хіба ж я винен, що життя не миле,
Що всіх люблю й водночас проклинаю.
Чого не видно ще, та вже про себе знаю,
Бо перед даром музи я безсилий.

Шукати щастя у житті - то суєта суєт,
Воно лиш мрія хворобливої душі.
І знаю - нецікаві всім мої сумні вірші,
Та не моя вина - такий вже я поет.