Йшов Господь у пошуках любові,
Вийшов на галявину, спітнілий.
Там старенький на пеньку в діброві
Шамкав яснами пампушку зачерствілу.

Дід побачив жебрака-небогу
Із ціпком залізним на стежині.
І подумав: "Ач, який убогий,-
Аж хитається. Не їв, напевно, нині".

Підійшов Господь, приховуючи муку:
У людей вже серця не розбудиш...
І сказав старий, простягуючи руку:
"На, поїж... Міцнішим трохи будеш".