Могутній Ахіллес трощив твердині Трої.
Довершений Патрокл уражений вмирав,
А Гектор меч травою витирав
Й у ворога жбурляв квітучії левкої.

З плачем над прахом сойки узялись літати,
Тунік мережу місяць проривав.
Знесилений Ахілл на землю упадав,
Він ніс убитого у ріднії палати.

О, Греціє! Душі моєї небо!
Ти казка ніжна. З ніжністю і я до тебе,
До Гектора мов незрадлива Андромаха.

Візьми меча. Будь Сербії сестрою.
Ти людству нагадай загиблу Трою.
І для вандалів хай чорніють меч і плаха.