Чорна, просякнута потом земля!
Пестити завжди тебе буду я.

Вийду на озеро у синю гать,
Кутає серце нічна благодать.

Курені сірим стоять полотном,
Хвилі колише комиш перед сном.

Ватра черлена кровить казани,

Місяця в хмизі жмуткИ-пустуни.

Тихо, навпочіпки, в цятках зорі,
Слухають мову старцЯ косарі.

Там, де ріка небокрай обвива,
Пісню тужливу рибалка співа.

Світиться оловом пустка ланів,
Журливий спів - біль Росії синів.