Стрічає дружина й ранкова зоря,
Проснувся у мені талант казкаря.
Футбол до півно́чі дивилися всі,
А потім, на зло мов, зламалось таксі.
Щоб швидше добратись, я біг всю дорогу,
На клятій бруківці зламав собі ногу.
В лікарні сказали, що це тільки вивих,
І знов я додому летів, мов на крилах.
Ви скажете: просто чому не змовчати,
Так шансів побільше, що впустять до хати.
Тому що для жінки із золота всього
Мовчання єдине не варте нічого.