Втекти від людей. Від думок. Від усього.
У тишу. У ніч. І крізь сльози прозорі
Без слів, без емоцій, забувши тривоги,
Дивитися, просто дивитись на зорі.

Я вірю, що десь на околицях всесвіту
Вдивляється інша самотність у небо.
Із зорями свОю веде вона бесіду,
І, як і мені, їй нічого не треба.

І стрінуться погляди десь там у вічності,
Й від дотику їхнього станеться спалах.
І нова зоря у магічній величності
Засяє яскраво в космічних анналах.